Побоювання на кшталт «нас замінять машини» існують уже майже століття
1123перегляди Дмитро Чепур, 23 лютого 2024, 10:35 Поділитися
Фото: depositphotos.com
Останнім часом – наче не вистачає приводів для стресу – часто-густо футурологи різного рівня адекватності прогнозують розвиток технології штучного інтелекту, яка позбавить людство потреби в роботі. «Відповідно, і зарплати», – додумує про себе людство.
Численні дослідження начебто підтверджують ці прогнози, підвищуючи рівень стресу. Проте тут футурологи «трошки прибріхують». Адже, якщо читати дослідження уважно, виявиться, що дуже невелика кількість робіт може замінити ШІ, а статистику знов «підсвітили» не з того боку.
Розібратися в ситуації вирішили спеціалісти Массачусетського технологічного університету (МІТ), які з подивом дізнались, що загроза «втрати роботи через технології» переслідує людство вже протягом більш ніж століття. Пропонуємо адаптований переклад їхнього доробку.
Ще 1938 року президент Массачусетського технологічного університету Карл Тейлор Комптон опублікував велику статтю, у якій заспокоював, що технологічний прогрес не означає зменшення кількості робочих місць. Його інтерес до питання зрозумілий: американське суспільство лише починало оговтуватися від Великої депресії, рівень безробіття все ще сягав 20%, про стабільну роботу годі було й мріяти.
Вісьмома роками раніше видатний британський економіст Джон Мейнард Кейнс попередив про те, що людство «вражене новою хворобою», яку він назвав «технологічним безробіттям». Досягнення у галузі оптимізації праці, апокаліптично прогнозував він, «випереджають темпи пошуку нових напрямків застосування робочої сили». Приклади цього, здавалося, були навкруги. Нові механізми змінювали заводи та ферми. Наприклад, механічна комутація, яку впровадили телефонні компанії по всій країни, зробила непотрібною роботу телефоністок, тим самим позбавивши молодих американок початку ХХ століття основного місця роботи.
Чи відповідальні ці вражаючі технологічні досягнення, що спрощували життя, за знищення робочих місць і хаос в економіці? Щоб відповісти на це запитання, Карл Т. Комптон, президент Массачусетського технологічного університету (1930–1948 рр.) та один із провідних вчених свого часу, у 1938 році поділився своїм баченням стану справ у статті «Страшилка технологічного безробіття».
Він порушив питання, яким чином варто оцінювати перспективу технологічного безробіття: як «нестачу роботи через застарілість галузі» або як «використання машин задля заміни людей чи підвищення їхньої продуктивності»? І ще одне запитання президент МІТ виніс на початок: «Чи є машини джинами, що вискочили з лампи науки Аладдіна, щоб задовольнити кожну потребу та забаганку людини, чи вони радше монстр Франкенштейна, який прагне знищити людину, що його створила?».
Есей Комптона стисло, проте чітко, окреслив рамки дебатів довкола технічного прогресу, що лишились актуальними й понині. Вражаючий нещодавній прорив у галузі генеративного ШІ, розумних роботів і безпілотних машин знову (виявляється, вкотре) бентежить уяву багатьох людей, які вбачають у них заміну працівникам-людям і загальне зменшення потреби в роботі. Кілька провідних технооптимістів і самопроголошених футурологів із Кремнієвої долини вже встигли сповістити людство про наближення безтурботного майбутнього, де все робитиме ШІ.
Попри значну різницю між сьогоднішніми технологіями та тим, що були у 1930-х, стаття Комптона лишається вартим уваги нагадуванням про те, що побоювання втрати робочих місць не є чимось новим, а розуміння справжнього стану справ варто шукати в царині економіки, а не серед джинів та монстрів.
Неочевидний зв’язок
Комптон чітко й недвозначно розділив вплив технологічного прогресу на економіку загалом і наслідки, нерідко болючими, для окремої людини.
На його переконання, для економіки технологічне безробіття є міфом, адже технології не лише створили безліч нових індустрій, а й зробили їх масовими, зменшивши вартість продукції та зробивши товари доступними й цікавими для покупців. Тобто технологічний розвиток насправді створив більше робочих місць, аніж знищив. І цей аргумент – поки не доведено зворотне – доречний у часи ШІ.
Після цього автор зміщує фокус на людину, визнаючи, що для доволі великої кількості працівників і цілих спільнот «технологічне безробіття може стати серйозною соціальною проблемою: як для міста, млин у якому довелось закрити, так і як для ремесла, яке витіснив новий фах».
Його стаття звела докупи реальність навколо, де мільйони були безробітними, з обіцянками прогресу та перевагами інновацій. Комптон, фізик за фахом, був першим головою наукової дорадчої комісії, створеною президентом Франкліном Д. Рузвельтом. Свою статтю він почав цитатою з доповіді комісії президенту в 1935 році: «Жодна обізнана людина не заперечуватиме, що національне багатство, процвітання та задоволення багато в чому залежать від науки – для їхнього досягнення та майбутнього поліпшення».
Твердження Комптона про те, що технічний прогрес призвів до чистого збільшення рівня зайнятості, не було беззаперечним. У 1940 році провідний профільний журналіст New York Timed Льюїс Старк написав про незгоду між Комптоном і Рузвельтом. Останній сказав під час зустрічі з Конгресом, що «ще не знайдено ефективного способу залучення надлишку працівників, який утворився через підвищення ефективності виробництва».
Як пояснив Старк, наразі (ми про 1938 рік) незрозумілим є те, чи спричиняє «технологічний прогрес, який підвищує ефективність виробничих процесів, зменшення або збільшення кількості робочих місць?».
Теоретично, наголошував Комптон, ефективність мала б сприяти появі більшої кількості товарів за нижчою ціною, що своєю чергою – знов-таки теоретично – мало призвести до зростання попиту на ці дешеві якісні товари, що спричинило б зростання кількості робочих місць. Проте всіх довкола Комптона хвилювало, як швидко ефективність виробництва спровокує зниження цін та зростання попиту?
Як це описав Старк, навіть ті, хто погоджувався з думкою про збільшення кількості робочих місць «у віддаленій перспективі», розуміли, що звільнені отримувачі зарплат мають харчуватися та дбати про свої родини «у близькій перспективі».
Незабаром почалася Друга світова війна, і питання про зменшення зайнятості відпало автоматично. Проте сумніви щодо працевлаштування та зарплат лишилися. По суті, відтоді занепокоєння щодо технологічного безробіття то зростало, то слабшало – залежно від стану економіки, однак так і не зникло.
Автоматизація та ШІ
В епоху штучного інтелекту актуальним є не лише досвід 30-х років, але і 60-х XX століття. Знову ж таки, це часи зростання безробіття. Декілька провідних мислителів-футурологів того часу відразу заявили, що автоматизація та висхідна ефективність виробництва змусять людство шукати нові сфери застосування своїх сил.
1962 року видання Массачусетського технологічного університету розмістило статтю економіста університету Роберта Солоу – майбутнього Нобелівського лауреата, який отримав премію за дослідження ролі технологій в економічному зростанні (він пішов з життя у 2023 році у віці 99 років).
У статті «Проблеми, що мене не турбують» Солоу висміяв саму думку про те, що автоматизація призводить до масового безробіття. Зростання продуктивності з 1947 по 1960 роки становило ледве 3% на рік. «Це – високі показники, але, м’яко кажучи, не революційні», – писав він.
Така відсутність значного буму ефективності продемонструвала, що Друга індустріальна революція не «загрожує катастрофічним рівнем безробіття». Проте Солоу, як і Комптон раніше, визнав появу низки проблем через стрімкі технологічні зміни: «Певні типи робіт… можуть застаріти та стати невиправдано низькооплачуваними… вартість цього для людей може бути дуже великою».
У наші часи джерелом паніки стали штучний інтелект та інші просунуті цифрові технології. Як і 30-ті та 60-ті роки XX століття, 2010-ті стали часом високого рівня безробіття – через тривале відновлення економіки після фінансової кризи 2007–2009 років. Також це стало часом вражаючих технологій. Раптом смартфони з’явилися в кожного. Набрали популярності соціальні медіа. Почали з’являтися новини про безпілотні автомобілі та прориви у ШІ. Чи можуть ці новинки знижувати попит на робочу силу? Чи вони віщують безробітне майбутнє?
І знов почалася дискусія. У статті «Як технології знищують роботу» економісти Ерік Бринйольфсон та його колега Ендрю Макафі підрахували, що технологічні зміни все ж зменшують кількість робочих місць швидше, ніж створюють нові. І це вже не про закриття млина в містечку. Впровадження цифрових технологій призвело до втрати великої кількості робочих місць у багатьох галузях економіки, знов нагадавши про привид «технологічного безробіття».
Насправді важко вказати єдину причину такого складного економічного явища як безробіття – нею взагалі може бути не пов’язане з технологіями послаблення економічного зростання. Проте не можна заперечувати (про це свідчать і дані, і елементарні спостереження), що новітні технології вплинули на зміну запитів щодо спеціальностей.
І хоча в цьому явищі не було нічого нового, швидкість та масштаб змін виявилися проблематичними. Роботи на виробництві замінили багатьох доволі високооплачуваних спеціалістів на виробництвах, тепер ШІ й інші цифрові технології несуть загрозу клеркам та офісним працівникам. І навіть позирають у бік роботи водіїв вантажних машин.
У своїй прощальній промові напередодні відставки в січні 2017 року президент США Барак Обама говорив про «невблаганний темп автоматизації, яка робить непотрібними багато робочих місць середнього класу». Тоді вже стало зрозумілим, що оптимізм Комптона потребує редагування. Технологічний прогрес, як виявилося, не завжди призводить до зростання кількості робочих місць, а втрати не обмежуються кількома ринками чи регіонами.
Чому Маск помиляється?
У торішньному інтерв’ю з прем’єр-міністром Великої Британії Ріші Сунаком Ілон Макс заявив, що незабаром настане час, коли «працювати не буде потреби», завдяки «магічному джину штучного інтелекту, який може зробити все, що побажаєте». Він додав, що в підсумку «ми не матимемо універсальний базовий дохід, ми матимемо універсальний високий дохід» – по суті, відповідаючи на риторичне запитання Комптона, чи стануть машини джинами, що задовольняють кожну потребу й побажання людини.
Тези Маска важко спростувати, адже утопічні прогнози не містять у собі термінів реалізації, та і якими можуть бути доводи проти магічної сили джинів? Проте популярність жахастика щодо «кінця роботи» буде ще тривалий час змушувати нервувати людей – аж доки ми не зрозуміємо, як краще прилаштувати ШІ до справи розвитку економіки та створення нових робочих місць.
Прорив у розвитку генеративного ШІ, на кшталт створення ChatGPT та інших великих мовних моделей, найімовірніше, справді вплине на ринки праці та на економіку загалом. Як і в попередніх прикладах. Однак, якщо зануритися в тему, немає жодних свідчень того, що ми якимось шляхом прямуємо до майбутнього без роботи.
Навіть надзвичайно оптимістичний погляд на майбутнє ШІ від аналітиків Goldman Sachs визнає, що його вплив на продуктивність не перевищить річний показник у 1,5%. І це – протягом найближчих 10 років. Це – пристойне збільшення, проте аж ніяк не відсутність потреби у працівниках.
У дослідженні Goldman Sachs також вказується, що близько двох третин усіх посад у США «можуть бути певним чином автоматизовані ШІ». Проте ця теза стала жертвою зайвого хайпу – вона аж ніяк не говорить про зникнення цих посад. Варто прочитати наступне речення дослідження: більшість цих посад «лише частково можуть бути автоматизованими». Тобто для більшості працівників ШІ стане частиною щоденного робочого процесу й аж ніяк не причиною звільнення.
Невизначеності ситуації додає питання, скільки нових спеціальностей та робочих місць створить ШІ – навіть у міру зникнення старих. Такі підрахунки надзвичайно важко зробити. Проте попередні дослідження, проведені Девідом Аутором з колегами, засвідчили, що 60% працівників у 2018 році обіймали посади, яких навіть не існувало до 1940 року.
Головною причиною такого стану справ стало те, що технології підвищили ефективність працівників, розширили їхні можливості та розвинули їхній потенціал виконання новий завдань. Погана новина полягає в тому, що автоматизація може по-справжньому негативно впливати на працевлаштування: якщо її використовувати виключно з метою заміни людей на роботів. Питання, на думку дослідників, полягає в тому, як пов’язані між собою автоматизація та зростання функціоналу працівників.
В останні десятиліття компанії часто використовують ШІ та автоматизацію для скорочення робочих місць та зменшення витрат. Не існує економічно доведених висновків, що таке застосування технологій дозволяє збільшити ефективність працівників та створити нові робочі місця. Однак ми маємо вибір на майбутнє: використовувати технології просто для заміни ними людей чи за допомоги технологій розширити можливості працівників, які призведуть до економічного зростання, утворення нових спеціальностей та робочих місць.
Одним із ключових тверджень в есеї Комптона 1938 року був аргумент на користь того, що компанії мають бути відповідальними за впровадження будь-яких технологічних змін. Його пропозиції містили «співпрацю між галузями для синхронізації звільнень в одній компанії та появі нових робочих місць в іншій». Сьогодні це звучить трохи ідеалістично. Проте фундаментальний посил не змінився: «головним критерієм гарного управління є не швидкий прибуток, а створення найвищої цінності для суспільства».
У часи, коли ШІ-компанії отримали безпрецедентні владу та кошти, вони мають також взяти на себе відповідальність за те, як їхні технології впливають на людей. Звернення до чарівного джина задля пояснення якогось невиразного майбутнього без роботи не працює. Люди, і лише люди творять майбутнє. У тому числі й майбутнє роботи.
Источник: mind.ua
