Топи IT Ukraine, ЕРАМ та Intellias – про (не)падіння індустрії, економічне бронювання, відплив талантів і конкуренцію
369переглядів Альона Сідєльнікова, 9 липня 2024, 11:00 Поділитися
Фото: Mind
У 2023 році – вперше за всю історію індустрії – експортна ІТ-виручка впала на 8,5%, до $6,7 млрд. До цього додалися проблеми бронювання співробітників та виїзду за кордон для укладення чи підтримання контрактів. Як ці чинники вплинуть на загальний обсяг доходу ІТ-індустрії 2024 року? Що зараз відбувається в галузі? Як на ІТ впливає війна й глобальна економічна криза? Як компанії утримують показники? Та на які виклики потрібно реагувати вже зараз? Про це й багато іншого розповіли спікери Mind Invest Summit 2024. Mind занотував найцікавіші факти та цитати.
Марія Шевчук,
виконавча директорка асоціації IT Ukraine:
– IT – глобальна індустрія, клієнти глобальні. По-перше, ми залежні від того, що відбувається у світі, а там – скорочення, які запустили Маск і «Мета». Друге питання – війна та наслідки повномасштабного вторгнення. Третє – через глобалізацію українські компанії відкривають офіси в інших країнах. Фінансові результати діяльності глобальних офісів залишаються поза межами України. Це та причина, чому треба дивитися трошки глибше в середину ІТ-галузі.
Робили дослідження Digital Tiger. Ще 2022 року Україну почали називати «диджитальним тигром Європи». Україна вміє адаптуватися. Те, що ми зростали на 20–30% щороку, доволі агресивно завойовували нові ринки, нарощували класну нішову експертизу – надає певну глобальну вагу. У цьому дослідженні порівняли Україну з найбільшими командами-конкурентами. Результати: маємо непоганий вигляд, навіть попри всі виклики воєнного стану та повномасштабного вторгнення. Найбільший конкурент – Індія.
Важливо розуміти, чому обирають українські команди. По-перше, Індія може фокусуватися на легших завданнях. В Україні кращі підходи до складних рішень у глобальних проєктах. По-друге, у нас набагато ліпші диджитальні навички. Українська молодь більш проактивно обирає вхід в IT-галузь у порівняні з іншими країнами. Третє – питання часу. Індія так само буде нарощувати свою експертизу. Їхній уряд вбачає IT-галузь як одну з провідних і перспективних. На це треба звернути увагу. Все ще відіграємо велику роль, але є багато викликів, з якими треба починати працювати вже сьогодні.
Тренд щодо питання ціни – релевантний. Втім чула пару кейсів від клієнтів, коли вони пішли в Індію. Виявилося, що дешевше відразу виходити та працювати з якісними компаніями. Це розмова півторамісячної давнини з доволі великим клієнтом, який спочатку відмовився від української команди, втім кілька місяців тому повернувся назад.
Один із суттєвих викликів, який впливатиме на зростання нашої індустрії – питання талантів. Приблизно 800 000 українських дітей навчаються в європейських школах, треба буде якось повертати їх в Україну. Це великий глобальний челендж для нас.
Андрій Трофімов,
керівник західноукраїнської локації ЕРАМ:
– У нас глобальна компанія: якщо є падіння доходу в якомусь регіоні – це абсолютно ніяк не проєктується на окрему взяту країну. Водночас бачимо, що є загальна песимістична макроекономічна картина.
І ми, і наші конкуренти прогнозуємо, що цього року буде або незначне падіння, або незначне зростання. Але насправді це все коливання біля нуля. Фактично переходимо від стадії росту, де було нормально зростати на 20–30% на рік, у режим, де можемо зупинитися, видихнути й передивитись, як саме збудовані наші бюджети. Вони були орієнтовані на зростання.
Доволі багато компаній жили розкішне життя під час ковіду, коли кожний наступний квартал заробляли більше, ніж попередній. Зараз час для внутрішньої оптимізації, усі скасовують бюджети, закладені на зростання.
Наша компанія продовжує стратегічне поглинання. Якщо купуємо, то бізнес з експертизою, яка нам цікава. Заборони на купівлю українських компаній немає. Проводимо перемовини по всьому світу. Якщо в Україні буде бізнес із тією експертизою, яка нам цікава, почнемо розмову про купівлю.
Індійський ринок – 5,5 млн ІТ-спеціалістів проти наших 300 000. Втім подивімось, скільки CEO, директорів, фінансистів у величезних компаніях – вихідці з індійського регіону. Порівняймо, скільки з них є вихідцями з нашого. Навколо Індії є багато міфів, але це сильна та потужна країна.
Коли починаємо думати з погляду глобалізації, розуміємо, що кожна країна має свою специфіку, яку треба враховувати. Не можна сказати, що одна країна краща, а інша – гірша. Великі компанії створюють матриці компетенцій. На наш погляд, не важливо, звідки програміст – вони всі відповідають нашим стандартам. Тут більше йдеться про цінову політику кожного регіону чи часову зону, наскільки комфортно працювати, а також світові політичні тренди: куди йде капітал і бізнес.
У нестабільні часи великі компанії працюють над оптимізацією своїх витрат. Індія – один із найкращих регіонів для цього. Саме тому маємо такий величезний інтерес світового бізнесу до цієї країни.
Куди йдуть клієнти, туди йдуть і компанії. Вони хочуть мати там свої команди, надавати підтримку та замовляти звідти сервіси. Але це все залишає місце для України, тому що ми не є настільки прямими конкурентами. Можемо допомагати один одному. Зараз заведено робити мікс, коли в одній команді працюють люди і з України, і з Індії, і з Канади, і з ЛАТАМу. Фактично можна надавати підтримку 24/7, завдяки різним часовим зонам.
Один із викликів зараз – економічне бронювання. Наша компанія на глобальному рівні підтримує Україну. Саме завдяки цьому вже другий рік поспіль лишаємося на стабільному рівні. Переконуємо наших клієнтів приходити, показуємо звітність, демонструємо, як розробники можуть підтримувати рівень роботи. Але клієнти ставлять запитання: що буде, якщо ключові люди підуть воювати? А чи можуть ваші спеціалісти приїздити до наших людей, щоб ефективніше розв’язувати питання? Однозначної відповіді немає. Якби в нас був прозорий, планований процес економічного бронювання – хоча б ключових спеціалістів на проєкті – це б допомогло.
Віталій Седлер,
CEO та співзасновник компанії Intellias:
– Песимізм щодо падіння галузі – відносний, у порівнянні з попередніми роками, коли індустрія та компанії зростали на 20%. На перший погляд, падіння на 5% має досить поганий вигляд (Львівський ІТ-кластер прогнозує спад експортного виторгу на 2–5% у 2024 році. – Mind). Втім, з іншого боку, індустрія впаде не вдвічі.
Для більшості моїх колег зараз період рівного бізнесу: коли є або маленьке зростання, або маленьке падіння, або десь біля нуля. Якщо об’єктивно подивитися, то катастрофою це не назвеш. Тут допомагає те, що компанії активно глобалізуються. Intellias за 2022 рік відкрила шість додаткових країн: Болгарія, Хорватія, Португалія, Іспанія, Колумбія та Індія. Це дозволяє бути більш глобальною компанією, що є прекрасним фундаментом для зростання.
Коли компанія присутня на глобальному ринку, то вона разом із ним або росте, або падає. Глобальна економіка зараз перебуває у стані сповільнення, що є звичайним економічним циклом, який бачили вже багато разів. Після економічного спаду буде зростання. Завдання українського бізнесу – довести, що ми можемо існувати в таких умовах і трансформуватися, щоб бути готовими для подальшого росту. Глобалізація, яку більшість компаній проходять, – це ознака побудови фундаменту для подальшого росту.
Зростання нашої компанії біля нуля, але робимо неорганічний ріст: купуємо інші компанії. За останні два роки закрили дві угоди – у Британії та Сполучених Штатах, що дозволяє нам демонструвати зростання.
У нас трохи більше інтересу до придбання компаній за межами України. Окрім купівлі експертизи, отримуємо певну диверсифікацію девелоперських центрів. Разом із цим можу підтвердити, що стратегічне поглинання має бути синергетичним, коли купуємо або класних клієнтів, або нішову експертизу, яку самі довго будемо будувати. Якби в Україні була непогана компанія на 50–200 людей із глибокою експертизою та хорошими клієнтами, то чому б не купити її?
Насправді немає масового інтересу від українських компаній до Індії. Не можна сказати, що українці взяли й подумали: «Індія – тепер наша локація». До речі, подібна історія у ставленні й до Латинської Америки. Шуму багато, але якщо подивитися глибше, то щось змістовне зробили в Латинській Америці тільки дві великі компанії. А решта – окремі команди по 5–10 людей. У масштабі загального бізнесу – це дуже мало.
Саме тому не треба створювати наратив, що всі побігли в Латинську Америку або Індію. Наратив такий: усі глобалізуються, кожна компанія обирає собі, де саме це робити. Відкриття офісів у Східній Європі – більш видимий тренд, який набагато простіше побачити. Компаніям легше відкрити офіси в цих країнах, ніж у далеких.
Працювати з Індією – суттєвий челендж. Особливо незрілій компанії. Там діє історія, коли ти підписуєш контракт, працівник має вийти на роботу в зазначений час, а він просто не приходить. Є практика, коли створюється вечірка для сімей найнятих людей, приходять програмісти з мамами та дружинами. Їм дарують скутер, надають іншу підтримку, щоб створити кращий зв’язок із компанією, аби людина вийшла на роботу.
В Індії доволі великі складнощі з англійською мовою. Тому Україна є набагато зручнішою країною, так само як і Східна Європа. З хорошого: в Індії 5,5 млн програмістів. Це багато. Можна знайти будь-якого спеціаліста. Втім у Східній Європі Україна має найкращі можливості для інженерів. У нас великий ринок, суперталановиті програмісти, вони доступні та відповідальні. Отримавши цей досвід у багатьох інших країнах, я ще більше став цінувати те, що маємо в Україні. Наша країна може конкурувати, а українські підприємці – створювати глобальні компанії.
Додатково до економічного бронювання потрібна можливість для виїзду у відрядження. Це не є каналом, щоб втікати з країни. Компанія готова брати відповідальність за це. Потреба хоча б інколи приїжджати до клієнтів – недооцінена. Брали участь у тендері на $30 млн, де конкурували з 12 компаніями. У фіналі було дві: ми й велика індійська компанія. Настає фінал, а ми не можемо привезти п’ять головних людей, щоб зробити презентацію – це дискваліфікація.
Источник: mind.ua